тел. (044) 284 93 57          office@dkz.gov.ua

ГІРНИЧОПРОМИСЛОВІ ГЕОСИСТЕМИ ЗАХІДНОГО РЕГІОНУ УКРАЇНИ: У 2 Т.

Державна комісія України опублікувала монографію Г.І. Рудька, Є.А. Іванова, І.П. Ковальчука «Гірничопромислові геосистеми Західного регіону України», в якій розроблено науково-методологічні і методичні засади конструктивно-географічного дослідження гірничопромислових територій Західного регіону України з метою практичної реалізації заходів, спрямованих на поліпшення стану природно-господарських систем. Автори сформулювали концепцію, підходи та алгоритм ландшафтного аналізу екологічних проблем гірничопромислових територій та обʼєктів. Обґрунтовано поняття «гірничопромислова геосистема», виокремлено морфологічні одиниці ландшафту та одиниці регіонального рівня, окреслено межі цих геосистем.

Водночас удосконалено програму і методики розв’язання еколого-географічних питань, що пов’язані з раціональним веденням видобування і збагачення корисних копалин зокрема і природокористування загалом, та є підставою для розроблення різноманітних прикладних (конструктивно-географічних) варіантів, особливо з метою проектування, оптимізації, розв’язання різних екологічних проблем тощо.

У монографії проаналізовано особливості організації ландшафтно-технічних систем районів видобування і збагачення корисних копалин;розширено і конкретизовано класифікацію гірничопромислових і постмайнінгових геосистем;досліджено механізми функціонування і розвитку гірничопромислових геосистем, зокрема особливості їх виникнення, формування і зникнення;окреслено стадії (етапи) і варіанти еволюційних змін цих геосистем, співвідношення і домінуючі напрями міграційних потоків;виявлено закономірності розвитку природно-антропогенних процесів у межах гірничопромислових територій; сформульовано конструктивно-географічні основи оптимізації гірничопромислових геосистем як системи заходів, що спрямовані на відновлення й підвищення їх продуктивності, господарської, природоохоронної та естетичної цінності, на оптимальну реконструкцію і планування довколишніх природо-господарських систем; визначено основні напрями реалізації оптимізаційних заходів з метою ефективного виконання виробничих функцій (сільсько- чи лісогосподарської), утворення рекреаційних і природоохоронних об’єктів, ревалоризації історичних пам’яток тощо.